«Вечір на Андрія. Калита»

   З-поміж найбільших зимових свят чи не найвеселішим та найочікуванішим є день Андрія 13 грудня.  Хлопці та дівчата його чекали і готувалися заздалегідь. Школярі на святі танцювали, жартували, співали. За народним звичаєм дівчата ворожили на судженого: знімали  по одному чобітку  і вимірювали від стола до порога, чий перший чобіт на поріг стане, та перша заміж піде. Кидали їх через плече, щоб дізнатися, з якого краю буде «суджений».  Учасники етнографічного гуртка першими куштували вареники, які ліпили власноруч, адже в кожному був  «сюрприз» - відгадка про подальшу долю.

 Найголовнішою особливістю андріївських вечорниць є обряд «кусання калити». Калита - пісний обрядовий корж із діркою посередині, прикрашений калиною та посипаний маком, змащений медом, який символізує сонце - атрибут свята.

   За звичаєм кожного учасника та гостей пригостили шматочком Калити.      Кульмінацією свята стала пісня «Варенички мої», виконуючи яку, господарі вечорниць пригощали варениками всіх присутніх на святі.

   Свято провели з метою збагачення знань учнів про народні традиції, відродження обрядів  нашого народу, виховання любові до народних звичаїв, гордості за український народ, розвитку творчих здібностей дітей.  Так  ожила одна із сторінок молодості наших матерів і бабусь, батьків та дідусів.

Керівник етнографічного гуртка Дейнега Н.В.