Свято прощання із початковою школою

Добігає до кінця навчальний рік. Учні одинадцятого класу почали здавати ЗНО, дев’ятикласники готуються до державної підсумкової атестації, найстарші учні І ступеня вже склали екзамени і запросили на свято прощання із початковою школою. Здається, зовсім недавно я, як соціальний педагог, перевіряла їх підготовку до навчання у школі, спостерігала перебіг адаптаційного періоду у першому класі, і ось вони вже звітують про результати навчання у 4 класі та свою готовність до переходу в середню ланку навчання.

Разом з іншими вчителями поспішаю у призначений час на свято. У класній кімнаті повнісінько гостей. Тут зібралися цілі родини – мами, тата, бабусі. Адже кожен хоче побачити таланти та здібності своїх сина, доньки чи онуків, привітати із закінченням початкової школи.

Звертаю увагу, що на дошці розташовані атрибути відомого нам «95 кварталу», лише на учнівський манер. Звучать перші акорди і до класу, танцюючи, заходять учасники «Учнівського кварталу»

Знову, знову, знову замикаємо круг.

Стали більш дорослими усі навкруг.

Скоро розпочнеться наш прощальний бал.

Радо всіх вітає наш учнівський квартал!

Ведучі вітають всіх гостей на «Учнівському кварталі», сповіщають про те, як вони отримували знання із різних предметів у школі – чудовій країні, де учні зустрілися, познайомилися і, звичайно, навчилися не лише швидко читати, гарно писати, правильно задачі та приклади розв’язувати, але ще й ролі цікаві виконувати.

На святі ми побачили галасливих страйкарів на акції протесту проти нелегкого шкільного життя, козаків, які писали листа міністру освіти аби дочекатися кращих змін у навчанні по всіх регіонах шкільної держави, засідання суду, де заслуховувалася справа проти групи осіб – вчителів, які протягом 4 років здійснювали «злочинні дії» щодо учнів - проводили нескінченні уроки, тести, контрольні ДПА і остаточно замучили дітей, виховуючи у них кращі людські якості.

Весело, з гумором четвертокласники виступали перед глядачами, черговий раз підтверджуючи готовність до переходу в середню школу. І хоча діти знають, як нелегко буде навчатися у 5 класі, все ж кожен із них дав непорушну клятву перед обличчям своїх товаришів, батьків, вчителів на «відмінно» та «добре» плавати у морі знань, пірнаючи до самих глибин, із «вовчим апетитом» поглинати знання, підтримувати вогонь любові та поваги до товаришів та вчителів, із гідністю нести звання учня Костянтинівської загальноосвітньої школи.

До слова запросили директора школи. Т.М.Оксенчук, яка вручила кожному випускнику початкової школи диплом та привітала школярів із закінченням 4 класу, люб’язно запросивши продовжувати навчання, долати вершини шкільних наук уже у середній школі.

За час навчання у молодшій школі склалися непорушні зв’язки батьків, дітей та вчителя Вернигори Н.В. Кожному було що сказати на знак подяки. Діти та вчителька стали за цей час близькими та рідними, тому й сльозинка, що набігла кожному на обличчя була підтвердженням теплих, довірливих стосунків. Наталія Василівна подякувала дітям за старанність у навчанні, радісні хвилини успіхів, щирість, повагу, а батькам за те, що ніколи не були байдужими, ніколи не були поряд, а були з нею разом - допомагали виховувати і завжди вірили у своїх дітей. У свою чергу, батьки у слові – відповіді відмітили старанність вчителя, подякували за копітку працю і побажали хороших учнів на наступні роки.

Прийшов час розставання. Та ще довго учні Наталії Василівни будуть прибігати до неї на перерві у клас. Перша вчителька – це шкільна мама, яка і підтримає, і порадить, присоромить, і підштовхне на вірний вчинок у довгому шкільному плаванні в океані знань.

Онищук Л.М. – соціальний педагог Костянтинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів