МОЛІТЬ БОГА, ЩОБ НАСТАВ МИР

Усі ми бачили, як із загиблими бійцями прощались на Майдані Незалежності: тисячі людей стояли навколішки. Най- молодшому з полеглих було лише 23 роки... А що повинні робити ми, мешканці тих регіонів, де не рвуться снаряди, де мирна праця й у школах та вузах спокійно навчаються діти? Я переконана: ми щоденно, щосекундно повинні безмірно дякувати нашим воїнам, які там, під залпами градів, стоять на смерть, щоб російські найманці не пішли далі, щоб ми, учні, могли вчитись у школі, щоб у наших домівках було тепло і затишно. І не лише словами, а й діями допомагати і воїнам, і мешканцям прифронтових міст і сіл. Це розуміють більшість наших земляків (хоча й живуть у сільській глибинці), намагаються матеріально підтримати тих, хто там, на лінії вогню. Волонтери Червонополянської школи 4–5 лютого зібрали від небайдужих людей із сіл Червоної Поляни, Антонівки, Старолук’янівки кошти, за які придбано медикаменти, теплий одяг, продукти харчування, засоби гігієни. Все це волонтери відправили на передову, туди, де горе, кров і сльози, де наші бійці захищають Україну. Втім не можу змовчати, що, коли збирали допомогу для відправки бійцям АТО, одна із жінок чи то запитала, чи то вигукнула: «Скільки можна ходити попід дворами з простягнутою рукою?» Шановна, я не знаю, що вам відповісти, я не знаю скільки ще доведеться збирати допомогу для синів і дочок України, які захищають нас із вами. Але твердо знаю: доки вони будуть там падати від ворожих куль, стільки й будемо допомагати їм. Це нічого, що в олігархів мільярдні статки, всі вони постануть у свій час перед Всевишнім і за все дадуть відповідь. А нам своє робить... І ми будемо допомагати своїм захисникам доки вистачить сил, доки над нашими селами мирне небо. Будемо, чуєте! Будемо ходити попід дворами, будемо відривати від зарплат кошти, будемо єдині в горі. І я впевнена – дочекаємося бажаного миру. А тим волонтерам, які відмовилися навідатися до осель односельчан, скажу так: «Моліть Бога, щоб був мир, щоб ви могли спокійно вчитись, отримати улюблену професію, створити сім’ю, народити дітей, стати успішними. І моліться за тих, хто стоїть там, на передовій, і в 20-градусний мороз захищає під кулями нашу щасливу юність».

Анна ПОПЕНКО, учениця 8 класу, волонтер