Година зустрічі

У наш час багато патріотів нашої держави захищають свободу, незалежність та територіальну цілісність України. І вже в котре у    Горностаївській ЗОШ №1 І-ІІІ ступенів імені Героя Радянського Союзу Цвіка С.С., з метою виховання в учнів патріотизму, шанобливого ставлення до Батьківщини, гордості за наших захисників Вітчизни класним керівником   

3-А класу Тамарою Степанівною Вельбик ,проведена виховна година «Героям  слава»,  на яку запросили учасника АТО, бійця 95 бригади 13 окремого мобільного батальйона Походуна Валерія Григоровича.

         Як годиться, дорогих гостей завжди зустрічають з хлібом і сіллю, тож Валерій Григорович один з них.

Розпочала Тамара Степанівна захід розповіддю про події, які відбуваються у нашій країні, продовженням були вірші про мир та Україну, які декламували учні.

Під час зустрічі Валерій Григорович розповів школярам про нелегкі бойові будні і про умови  перебування  в місцях бойових дій.«Військова справа не бігати з автоматом, а вчити креслення, апаратуру, сидіти за партою і дуже багато навчатися. Війна – це жахіття і не дай Бог пізнати вам це» . Валерій  Григорович показав прапор військової частини у якій ніс службу, на якому написаний лозунг десантників «Ніхто крім нас», грамоти, якими нагороджений за сумлінне виконання своїх службових обов’язків, мужність під час виконання бойових завдань. Подякував дітям за малюнки та листи, якими була завішана військова палатка. Говорить : « Перед боєм, глянеш на них, і з посмішкою згадуєш домівку, дітей. Ця підтримка теж допомагала нам у скрутні хвилини, зігрівала душу, піднімала настрій»».

Учні з хвилюванням слухали розповідь воїна-земляка , задавали питання про умови перебування в місцях бойових дій, види зброї якою користувалися.

Відповідаючи на запитання присутніх, Валерй Григорович, намагався в доступній формі розповісти учням про свої солдатські будні, про те, як йшли в наступ і боронились, про солдатську дружбу, і про все, що цікавило дітей. Побажав дітям добре навчатися, адже воно буде в нагоді, щоб сприймали слово Україна, як гордість.                                                                                             Час сплинув непомітно. Майже годину діти, затамувавши подих, слухали розповідь, запитували, спілкувались.

Учні побажали йому та його побратимам повернутись скоріше додому живими, висловили свою мрію: «Діти хочуть МИРУ!»