29 листопада 2013 року на базі опорного ясла – садка № 2 «Квіточка» відбувся семінар – практикум для керівників дошкільних навчальних закладів на тему: «Гармонійний розвиток та успішна соціалізація дітей дошкільного віку».

         Відповідно до плану роботи розглядалися слідуючі питання:

-         умови успішної соціалізації дітей (методист я/с № 2 «Квіточка» Зіняк С.М.);

-         складові соціальної компетентності дитини (вихователь Бичкова О.О.);

-         індивідуалізація виховання як індивідуальні варіанти розвитку (вихователь Літвінова Т.С.);

-         соціальна невпевненість дітей: шляхи подолання (психолог Солоха Л.В.);

-         перегляд заняття в групі старшого дошкільного віку № 1 «Подорож до країни «Я» (вихователь Пенезєва А.В.).

 

 

 

Матеріали семінару

 

Дошкільний заклад вперше відкриває перед дитиною світ соціально – суспільного життя.

 

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ, ЯКІ СПРИЯЮТЬ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЦЕСУ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДОШКІЛЬНЯТ:

 

-         Збагачення соціальних уявлень через застосування творчих завдань;

-         Збагачення розвивального середовища для особистісного зростання дитини в суспільних стосунках;

-         Формування соціально – комунікативних навичок:

● Прищеплення базових навичок соціального спілкування (вміння вислухати товариша, підтримати, разом обговорити тему, дати самооцінку власної діяльності та вчинків);

● Створення атмосфери радості від спільної діяльності, виникнення на цій основі почуття симпатії одне до одного;

● Розвиток доброзичливої конкуренції.

 

ВИЯВЛЕННЯ РІВНІВ СОЦІАЛІЗОВАНОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО

                                         ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ	ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
1. Дидактична вправа «Доручення»	Виявлення уміння дітей поводити себе в колективі, будувати безконфліктні взаємини, контролювати свої емоції та настрій, розуміти настрій однолітка, співчувати йому у разі невдачі.
2. Дидактична вправа «Сходинки»	З'ясування адекватності самооцінки.
3. Дидактична вправа «Друзі, товариші, чужі»	Вивчення сприймання себе й оточуючих, усвідомлення свого місця в соціумі.
4. Дидактична вправа «Запропонуй свій вихід»	Виявлення здатності до аналізу ситуацій та багатоваріантного розв'язання проблемних завдань.
5. Дидактична вправа «Три головних слова про себе»	Виявлення рівня володіння соціального прийнятими способами вираження емоцій, а також наявність у словнику характерологічної лексики.
6. Дидактична вправа «Похвали»	Наявність уміння використовувати влучні образні вирази.
7. Спільне конструювання гірлянди з прапорців	З'ясування наявності уміння вибирати адекватні способи взаємодії з оточуючими, використовувати мовленнєві засоби в різних ситуаціях.
8. Опитування вихователів за методикою Т. Репіної	Вивчення наявності конфліктності в спілкуванні дитини з однолітками, сформованості навичок спілкування дитини з дорослими й однолітками, а також рівень їх самостійності.
9. Соціометричний тест «День народження»	Дослідження відносин дитини до дітей і дорослих.

 

 

 

СОЦІАЛЬНА НЕВПЕВНЕНІСТЬ ДІТЕЙ: ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ.

 

 

Соціально невпевнені, а внаслідок цього агресивні, закомплексовані, закриті від зовнішнього світу та заглиблені в себе діти - проблема актуальна і серйозна. її розв'язання потребує тривалої, послідовної, скоординованої роботи всіх дорослих, які оточують такого малюка. Якщо вчасно не виявити і не подолати цих труднощів розвитку, то в подальшому виникнуть різні психологічні негаразди у вже дорослої особистості.

Сучасне життя з його шаленим темпом, насиченістю різноманітною інформацією, постійними змінами й технічним оновленням ставить перед особистістю багато завдань та вимог, серед яких - здатність швидко й безболісно пристосовуватися до нього. Тому вкрай важливо з раннього дитинства формувати у малюка цю здатність, а також вміння розуміти навколишній світ і жити з ним у гармонії.

Для нормального розвитку дитина має зростати в атмосфері любові та психологічного благополуччя. Якщо цього немає і маляті бракує батьківської любові, ласки, дружніх, довірливих стосунків з людьми, які її оточують, то, безумовно, і загальний розвиток, і особистісне становлення порушуються. Малюк закривається від світу, у нього формується неадекватна захисна реакція на оточення, що виявляється або у сплесках агресії, або навпаки - у закомплексованості. Для такої дитини звичними стають почуття тривоги, вини, занепокоєння, гніву. Все це призводить до формування соціальної невпевненості.

Соціально невпевнені діти - це діти, які не вміють гармонійно взаємодіяти самі з собою та з навколишнім середовищем.

Ці малята мають неадекватну самооцінку, тому майже в кожній справі бачать нездоланні перешкоди, на які реагують по-різному: впадають у відчай, заливаються слізьми, гніваються на світ і на себе або мовчки страждають, не підпускаючи до себе. Високий рівень внутрішньої тривоги спричинює довге і важке звикання малюка до дитячого садка, потім до школи, далі ця проблема виявляється і в дорослому житті.

 

ОЗНАКИСОЦІАЛЬНОЇНЕВПЕВНЕНОСТІ

На рівні комунікації:

-    мовлення - тихе, незрозуміле, з довгими паузами, часто з повторами одного і того ж слова або ж навпаки - голосне, швидке, незв'язне;

-    труднощі у передачі словами свого емоційного стану;

-    мовчазність, небагатослівність;

-    плаксивість;

-    небажання називати своє ім'я;

-    нездатність встановлювати зоровий контакт зі співрозмовником: не дивиться в очі, відводить погляд;

-    занижена моторна активність: сидить тихо, намагається не привертати уваги;

-    міміка обличчя - в'яла: всміхається лише кутиками губ.

Нарівні соціальних контактів:

-    уникає людей;

-    не приєднується до групи дітей, що граються;

-    не бажає розлучатися з батьками або іншими рідними;

-    виявляє небажання вийти з будинку і спілкуватися з друзями;

-    впадає у паніку в складних ситуаціях.

Подолати соціальну невпевненість дошкільнят, запобігти їй - спільне завдання педагогів, психологів і батьків, які передусім мають формувати у дітей впевненість у своїх силах, позитивне ставлення до себе і навколишнього світу, оптимістичне світобачення.

У роботі з дітьми варто уникати висловлювань, які можуть пригнічувати: постійних попереджень, суворих повчань, наказів; потрібно створювати атмосферу, що сприяє виникненню спільних емоційних переживань і взаємної симпатії між малятами.

Формування в дітей шанобливого, ціннісного ставлення до себе є однією з провідних ідей сучасної освіти. Дошкільний вік є важливим періодом у процесі формування самооцінки. Проте дитині цього віку ще досить складно самій адекватно оцінити свої можливості. Значний вплив на формування її самооцінки має соціальне оточення.

Основним фактором, що впливає на розвиток адекватної самооцінки в дітей дошкільного віку, є спілкування з батьками та вихователями, які є для них найбільш авторитетними дорослими.

Дошкільник дуже залежить від ставлення до нього дорослих - їхньої уваги, оцінки, доброзичливості, підтримки. Усі вимоги, оцінки, судження цих людей поступово набувають для дитини особливого значення. Негативне ставлення дорослих призводить до зниження рівня самооцінки й підвищує рівень тривожності в дітей. Завищені оцінки спотворюють уявлення дитини про свої можливості, сприяють їх перебільшенню, але водночас відіграють позитивну роль в організації діяльності, мобілізуючи сили дитини.

Батькам і педагогам необхідно знати, що доброзичливе ставлення до дитини, піклування й увага, звернення до неї на ім'я, похвала її вчинків, надання можливості проявити ініціативу й підтримка сприяють формуванню адекватної самооцінки.

Надзвичайно шкідливою для маленької особистості є педагогічна стратегія, що ґрунтується на порівнянні дітей між собою. Не треба привчати дитину постійно орієнтуватися на оточуючих. Необхідно пояснити, що кожна людина унікальна за своєю природою. І якщо кожна особистість особлива, то й шлях і швидкість досягнення цілей у кожного свої.

Необхідно проявляти повагу до думок і рішень дитини, навіть якщо батьки чи педагоги з ними не згодні. Повага підвищує самооцінку кожної людини, вона стає більш впевненою в собі, у своїх силах.

Також необхідно вчити дітей поважати інших. Першою «школою життя» для малюка є дитяче товариство в групі дошкільного закладу. А тому закласти основи виваженого, доброзичливого ставлення до оточуючих, налаштувати на позитивне сприйняття різних людей, сформувати бажання бути приємним і корисним можна саме в дошкільному віці.

Значний вплив на формування самооцінки дитини має виховний стиль дорослих, які оточують дитину (батьків, вихователів). Найбільш сприятливим для виховання самоповаги можна вважати демократичний стиль. Його дотримання сприяє формуванню гармонійного Я-образу. Це досягається завдяки безумовному сприянню вироблення нею ціннісного й адекватного ставлення до себе.

Найменш сприятливим для формування адекватної самооцінки є авторитарний стиль виховання, за якого дитина зростає як особистість в умовах емоційного блокування, невіри в її сили, переваги негативних суджень з приводу досягнень і особистісних якостей. Такий підхід у вихованні деформує емоційний компонент Я-образу дитини, що у свою чергу спричинює її дезорієнтацію у своїх вадах і чеснотах і знижує самооцінку.

Ліберальний стиль виховання гальмує становлення високого рівня самоповаги та гармонійного Я-образу, оскільки невимогливе та поблажливе ставлення дорослих до дитини позбавляє її можливості виробляти більш-менш адекватне уявлення стосовно себе, наслідків своєї продуктивної діяльності. Тобто за такого стилю виховання насамперед неможливим стає формування когнітивного компоненту самооцінки.

                     ФОРМУЄМО ВМІННЯ СПІВЖИТТЯ

Процес і результат засвоєння та активного відтворення індивідом соціального досвіду, здійснюваних у спілкуванні та діяльності, називається соціалізацією. Соціалізація людини починається відразу ж після її народження і може відбуватися за різних умов: унаслідок стихійного впливу різних обставин приватного та суспільного життя, а ще - завдяки послідовному вихованню, спрямованому на становлення особистості.

Виховання - провідний і визначальний початок соціалізації багатоаспектного феномену людського буття.

Як відомо, оптимальним періодом для формування та розвитку соціальних стосунків і різних видів поведінки дитини є дошкільні роки. Регулярне спілкування та взаємодія дітей цього віку - передумови формування та розвитку самоповаги, почуття власної гідності, вміння спілкуватися з однолітками й дорослими, а також усвідомлення своєї приналежності до певної статі та групи.

У цей час діти оволодівають умінням контролювати себе (дотримуються певних правил поведінки), вчаться розуміти власні почуття інших, бути щедрими, брати на себе відповідальність, надавати допомогу тим, хто цього потребує, з повагою та розумінням ставитися до індивідуальних особливостей людей, розв'язувати проблемні ситуації шляхом перемовин тощо.

Розвиток соціальної, інтелектуальної, та навіть фізичної сфер не відбувається ізольовано. Усі ці сфери взаємопов'язані. До того ж дитина осягає навколишній світ набагато впевненіше, коли поряд із нею щиросердна доросла людина: люблячі батько, мати, хтось інший з рідні, а чи доброзичлива вихователька дитсадка. Саме тому педколектив дошкільного закладу повинен значну увагу приділяти питанню соціального розвитку малят, вихованню в них уміння допомагати іншим, ділитися з ними, співчувати їм, підбадьорювати, захищати їх. Всі ми добре розуміємо, що діти найкраще поводяться, граються й навчаються тоді, коли доброзичливий, співчутливий педагог щиро, чуйно і з розумінням ставиться до них.

Формування соціальних умінь у дітей - це не епізодична робота вихователів, а послідовний наполегливий процес, у якому можна виокремити кілька стратегічних засобів:

•   Гра: протягом усього перебування дитини в дитячому садку вона для неї є найважливішим видом діяльності й слугує також формуванню соціального досвіду;

•   Створення ситуацій, коли діти допомагають одне одному;

•   Використання принагідних можливостей для пояснення дитині соціальних дій (наприклад, залучення до турботи про тварин);

•   Заохочення дошкільнят до спільної роботи;

•   Демонстрація різних видів соціальної поведінки самим педагогом, співпраця з вихованцями;

•   Створення атмосфери колективізму тощо.

Соціальних умінь, необхідних людині для нормального співжиття в суспільстві, не перелічити. І коли педагоги та батьки приділяють їх формуванню належну увагу, тоді взаємодія з оточенням - однолітками, дорослими, навколишнім світом - стане для дитини радісною, прийнятною.

Головне, що вимагають від дорослих - це навчити дітей поводитися у різних життєвих ситуаціях за законами Добра, Краси, Ввічливості, Людяності. Адже соціалізація - складний і багатогранний процес, який триває все життя людини, а його основи закладаються в дошкільному дитинстві

Працюючи над проблемою соціалізації дітей, пам'ятаймо: як неможливо навчитися кататися на велосипеді без велосипеда, так і впровадження педагогічних інновацій потребує апробацій та тренування педагога. Мало почути або прочитати щось. Треба навчитися самому інакше мислити і діяти. Потім відпрацьовувати набуті вміння.

 

 

КРИТЕРІЇ ТА ПОКАЗНИКИ РІВНІВ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

ДОШКІЛЬНИКІВ

КРИТЕРІЇ	ПОКАЗНИКИ
Позитивне ставлення (емоційно-ціннісний)	1.  Перевага позитивного настрою, готовність до розв'язання проблемних ситуацій, адекватна самооцінка; 2.  Позитивне сприймання себе і оточуючих, усвідомлення свого місця в соціумі; 3.  Володіння соціально прийнятими способами вираження емоцій.
Знання соціально-прийнятної поведінки (соціально-когнітивний)	1.  Обізнаність про «схвалювані», «прийнятні» й «неприйнятні» форми поведінки, вміння використовувати набуті знання в життєвих ситуаціях; 2.  Здатність до аналізу ситуацій та багатоваріантного розв'язання проблемних завдань; 3.  Рівні розвитку уяви та мислення, а також наявності елементарних знань про себе.
Доброзичливе спілкування (комунікативний)	1.  Уміння вибирати адекватні способи спілкування з оточуючими, використовувати мовленнєві кліше в різних ситуаціях буття; 2.  Уміння будувати безконфліктні взаємини, контролювати свої емоції та настрій; 3.  Наявність у словнику характерологічної лексики, вміння використовувати влучні образні вирази.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ

                                                  ЗАКЛАДІВ

1.  Педагогу необхідно постійно адекватно й усебічно пізнавати особистість кожної дитини у всіх її проявах.

2.  Для формування адекватної самооцінки важлива позитивна оцінка дитини як особистості, демонстрація доброзичливого ставлення до неї («Я знаю, ти дуже старався»).

3.  Посмішка, похвала, схвалення - усе це приклади позитивного підкріплення, вони підвищують самооцінку, створюють позитивний образ «Я».

4.  При оцінюванні результатів діяльності дитини, її поведінки не слід переносити оцінку окремих якостей, умінь дитини чи результатів діяльності на її особистість у цілому.

5.  Критика вихователя повинна стосуватися окремих дій і вчинків дитини, а не її особистості у цілому.

6.  Треба уникати гнівних реакцій, уживання слів,які можуть принизити гідність дитини.

7.  Важливо керуватись принципом про наявність позитивних і гідних рис у кожної дитини.

8.  Вихователю не слід порівнювати між собою результати та досягнення своїх вихованців. Необхідно орієнтувати дітей на їхні індивідуальні досягнення.

9.  Педагогу необхідно разом з дитиною аналізувати можливі причини допущених помилок і її поганої поведінки, а також обговорювати способи виправлення помилок і припустимих у цій ситуації форм поведінки.

Ю.Педагогу важливо переконати дітей, що помилки - це нормальне й навіть

необхідне явище.

11. Необхідно виражати впевненість і віру в здібності й успіх дітей. П.Коригуючи діяльність дитини, важливо спиратися на позитивні моменти:

«Ти молодець, ти добре постарався, сьогодні в тебе вийшло, але поглянь,

тут можна було б зробити краще, правда?»

13. Необхідно вчити дітей ставити реальні цілі й долати невдачі.

14. Слід формувати в групі приязні, дружні стосунки між дітьми, учити дітей поважати інших, бачити позитивні риси своїх однолітків.

 

ЗАПОВІДІ ПЕДАГОГУ

 

1.  Ніколи не торкайтеся дитини, доки вона в тій чи іншій формі не проявить згоди на це.

2.  Ніколи не кажіть нічого поганого про дитину (ані за її присутності, ані за відсутності).

3.  Сконцентруйте увагу на позитивному і наголошуйте на всьому хорошому. Тоді поступово все менше місця лишається для негативного.

4.  Активно дбайте про середовище. Допомагайте дитині встановити конструктивний зв'язок із ним. Покажіть правильне розташування речей і продемонструйте, як ними користуватися.

5.  Будьте завжди готові приділити дитині увагу, коли вона цього потребує. Завжди вислухайте її і знайдіть відповідь на будь-яке її запитання.

6.  Ставтеся до дитини з повагою, коли вона відпочиває від роботи, спостерігає за роботою інших, або розмірковує про те, що вона зробила чи робитиме. Жодним чином не змушуйте її зайнятись у цей час чимось іншим.

7.  Ставтеся до дитини з повагою, якщо вона робить помилку і може її виправити, але твердо і негайно припиніть її деструктивну поведінку щодо середовища, щодо себе або інших людей.

8.  Завжди з'являйтеся біля дитини, яка шукає собі справу і відходьте непомітно, коли вона справу обрала.

9.  Показуйте раз у раз дитині вправи, від яких вона раніше відмовлялася. Допоможіть їй подолати труднощі та позбутися недоліків. Робіть це шляхом оновлення середовища, дбайливо, з добрим настроєм і у тиші. Ваші слова мають бути лагідним, голос приємним.

10. Завжди поводьтеся з дитиною коректно, спираючись на краще в її манерах і поведінці. Демонструйте найкраще, що є у вас самих.

 

      Марія Монтессорі