У рамках реалізації  завдань Президента України щодо зміцнення міжнаціональної злагоди та розуміння, задоволення культурних та освітніх потреб національних меншин, за участю родин турків-месхетинців та українців, відбулося свято «У колі друзів» у Червоноблагодатненській ЗОШ І-ІІІ ст.. Ідея провести такий захід саме у цьому навчальному закладі мала підстави, адже четверта частина школярів – це турки-месхетинці і навчаються вони тут з 1992 року.

На початку заходу, Мірсалієва Нурія Ісламівна – вчитель недільної школи – познайомила присутніх з нелегкою долею малочисельного народу – турків-месхетинців. Мої предки, згадує Нурія Ісламівна, жили на своїй історичній батьківщині, в Грузії до 1944 року, а потім, за вказівкою Сталіна, під приводом вимушеної евакуації їх вивезли до Середньої Азії. За сорок днів і ночей, їдучі у товарному потягу, без харчів і теплого одягу, більшість до місця призначення так і не прибули. Вдруге відчули на собі хвилю міжнаціональної війни у 1988 році і знову були змушені покинути свої домівки. Так у селі Красне посилилося чотири сім’ї турків-месхитинців, а на сьогодні їх 27. Більше ніж за 20 років закінчило школу не одне покоління. Вивчати рідну мову, національні, ритуальні традиції та віру свого народу діти можуть на заняттях недільної школи. А 08 листопада вони продемонстрували  свої знання і вміння перед громадою.

На фоні імпровізованого турецького житлового приміщення  свято пройшло у формі театралізованої вистави, яку вела Холідова Світлана. Першим  показали обряд прийняття дитини  в Іслам, а Мірсалова Мадіна виконала колискову. Ритуал  прийняття їжі продемонстрував Таіров Кадир. Випускник минулих років Мірсалов Аліхан провів обряд омивання та намазу (молитви). Але найяскравішим дійством стало свято Хни, яке є початком весільного обряду та саме весілля. З почуттям зіграли ролі нареченого і нареченої Таїров Ахмет та Мірсалова Зулейха. Завершилося свято виконанням  національного танцю «Бар».

Сьогодні турки-месхитинці мирно живуть з місцевим населенням. Це трудолюбивий народ. Це народ, який не дивлячись на поневіряння, зберіг свої національні традиції. Сім’я, родинне виховання, повага до старшого покоління у них не на папері. Діти з українських сімей   на рівні розмовної мови розуміють  турецько-месхетинську. Спілкування проходить не лише у навчальному закладі, а й у побуті - дружать сім’ями, разом відпочивають. Цьому підтвердження  стало проведене свято і те, що гостей зустрічала українка з хлібом-сіллю, а турчанка - з етмектузіменом .